З історії міста
Місто Валки засноване у 1646 році. У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні. У квітні 1780 року Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту. На той час населення міста становило 5446 чоловік, в тому числі 5019 військових обивателів.
На початку ХХ століття Валки і повіт були охоплені величезними селянськими повстаннями. У 1902 році селяни розгромили понад 25 поміщицьких економій. З особливою силою повстання проявилися в селах Сніжкові, Благодатному, Сидоренкове.
Царський уряд надзвичайно жорстоко придушив повстання. Радянська влада сюди була привнесена на багнетах тульських робітників, що “визволяли” наш край від петлюрівців” у 1919 році. Саме вони і очолили у Валках повітову владу.
У 1923 році Валки стали районним центром Валківського району.
Масова колективізація району завершилась у 1931 році. Надзвичайно великою бідою для населення району став 1933 рік. На Валківщині не було жодного села, де б масово не вмирали люди від голоду. За неповними даними, у той рік в районі голодною смертю загинуло понад 6 тис. чоловік.
За переписом 1939 року у Валківському районі мешкало 60,6 тисяч чоловік, з них у Валках – 7,5 тисяч чоловік. В економіці району в довоєнні роки головне місце належало сількогосподарському виробництву. Та мирна праця людей була перервана Великою Вітчизняною війною.
З 1941 до вересня 1943 року Валківщина знаходилась під фашистською окупацією. Понад 16 тисяч валківчан воювали на фронтах війни. Багато хто з них (5241 чоловік) склав голови у тій війні. Крім того, на території району від рук фашистів загинуло понад 4 тис. мирних громадян.
Понад 2 тис. чоловік мирних мешканців були розстріляні лише в Дідовій долині м. Валки. Всі підприємства, школи, житлові будинки були повністю знищені. А села Мельникове, Минківка, Олександрівка, Журавлі, Піски і Сніжків спалені до тла.
Трудівники, мешканці району за короткий час підняли зруйноване господарство, побудували місто і села.
Одним із найдревніших ремесел валківчан є гончарство, яке тепер починає відроджуватися на новій основі. Помітним явищем останніх років стало занесення мистецтва виготовлення звукової глиняної забавки "Валківський свищик" до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України від Харківської області.
Із ХVIII століття, тобто з початку масового будівництва у нашому краї мурованих храмів, набув розвитку ще один промисел, пов’язаний із корисними копалинами, – цегельний. Ним валківчани продовжують займатися і тепер.
Валки сьогодні мають великий природний, ресурсний та економічний потенціал.
Місто Валки сьогодні є членом ліги історичних міст України. Має свій герб, прапор та гімн. Займає територію 1129,3 га. В ньому налічується біля 114 вулиць, провулків та в’їздів.
Нашому місту є ким пишатися. Тут народилися знаменитий математик, один із перших ректорів Харківського університету Андрій Павловський, класик української літератури Петро Панч, генерал-хорунжий Армії УНР Михайло Пересада-Суходольський, радянська кінозірка Валентина Сєрова та її мати актриса Клавдія Половик, оперний співак Микола Частій, знаменитий скульптор Андрій Дараган, конструктор українських тракторів Сергій Абдула, прославлений гончар Федір Гнідий та багато інших знаменитостей. З Валками пов’язане життя філософа-просвітителя Григорія Сковороди, вченого-славіста Ізмаїла Срезневського, поета-співця українського відродження Павла Грабовського, мовознавця Леоніда Булаховського, правознавця Анатолія Коні, відомих українських вчених у галузі фізики Вадима Манжелія та Володимира Сторіжка, поета Віктора Кочевського, російського піаніста Володимира Селівохіна та інших відомих і прославлених людей.