Огульцівський старостинський округ
Із історії села Огульці.
Село Огульці це неповторне село, його унікальність в тому що початок його історії відомо з 3 - 6 сторіччя до нашої ери, близько 25 століть назад, тут проживав народ меланхленів. Головне місто меланхленських царів, тобто столиця, знаходилась в Городищі. Клімат тоді був набагато суровіший, а зими холоднішими і сніжнішими, тому основним транспортом були не коні, а олені. Далі згадок про заселення місцевості нам невідоме аж до 16 століття, в якому одночасно з містом Валки була заснована слобода Огульці, населення якої складалося із черкас – так називали раніше українських козаків. На початку 16 століття у нас була козацька застава, де служили козаки на прізвища Лихо, Шарій, Буцький, Свинар, Діденко, Петлиця і Шевченко. Коли їм були роздані земельні наділи, перші 4 - Лихо, Шарій, Буцький, Свинар, утворили свої власні хутори, і відповідно потім утворились села – Лихівка, Шарівка, Буцьківка, Свинарі. Троє козаків, які залишились Діденко, Петлиця і Шевченко, оселились саме на цій місцевості і утворили село Огульці. Потім застава розрослася у сотню і у 1647 році. В архівних документах зазначено, що була Огульцівська сотня, або Угульцівська сотня. Такі дві назви від того, що тлумачать різні люди про її походження назв. З російської мови вказувалось і на той час входило до складу імперії, що Курська височина тут утворює кут, російською мовою «угол», звідси й походження назви – Угульці. Є й інші версії, одна з них така: у 3-х козаків Діденко, Петлиця і Шевченко, які утворили село, основним промислом було випалювання дерев'яного вугілля, яке сами вони називали «огульки», звідси й походження назви – Огульці. Існують також інші версії походження назви села Огульці. Потім сотня розрослась у слободу. В слободі люди займались хліборобством, садівництвом і бджолярством, що відображено на сучасному Гербі, крім цього на території були і власні підприємства такі як цегляний завод, або цегляно-череп'яний завод, були фаянсова фабрика, макаронна фабрика, були олійниці, селітряні бурти, було 72 вітряки.
Новітня історія села Огульці включає місцеву символіку, що поєднує історичні факти. На сучасному Гербі села Огульці присутній геральдичний символ ліра - це й знак творчості. На Гербі ви можете побачити 7 цеглинок, що не випадково, кажуть що це сім'я і ми звикли розуміти що це 7 членів нашої сім'ї, але це не так, це зв'язок 7 поколінь. Якщо ми знаємо своїх предків до 7 коліна, тоді весь рід нас підтримує. Огульчани вже вивчили свій рід навіть більше ніж до 7 покоління в своєму селі, тому сподіваються що енергетика цього козацького роду буде їм допомагати. Ще хотілося звернути увагу на те, що огульчани не тільки знають, люблять й цінують свою історію, а ще й гордяться і пишаються тими людьми, що її творили. У свій час працювали церковно-приходські школи, трудові школи, і Огульцівська сучасна школа. І так як у сучасній школі є музей історії школи, зупинимось на випускниках шкіл. Випускниками церковно-приходських шкіл є такі видатні люди які прославили Огульці не тільки на всю Україну. Це Заховаєв Георгій або Юрій Андрійович – Український автор, дитячий драматург, член спілки письменників України, це Корж Олександр Юхимович – поет, прозаїк, художник, член спілок України як письменників так і художників, це Бондаренко Іван Мефодійович – член асоціації художників ще червоної України, це й ціла когорта митців таких як ландшафтний архітектор і член спілки архітекторів України - Маяк Ганна Степанівна – вона являється відомим автором таких споруд-фонтанів, як «Дзеркальний струмінь», «Каскад» у місті Харків та майже усіх скверів і парків міста Харкова, нею упорядкована Кам'янська гора і парки каскаду Дніпровської ГЕС. Ще є такі люди - краєзнавці, які збирали по крупинках спогади, дослідження різного характеру, це Столярова Майя Тимофіївна, її мати Дейнека Улита Демидівна, це Яцина Дмитро Мифодійович, це всім вам відомий Лисенко Іван Максимович – автор Валківської енциклопедії та багатьох інших видань, і Кириченко Олександр Сергійович – директор музею, що існував раніше в будинку культури нашого села і у Ялті, директор музею імені Лесі Українки.
Символіка села Огульці була затверджена рішеннями сесії Огульцівської сільської ради саме в День Хрещення Київської Русі 28 липня 2017 року.
Герб і Прапор територіальної громади села Огульці є офіційними символами, і обов’язковими атрибутами місцевої територіальної громади села Огульці та використовуються разом із державними символами України.
Герб територіальної громади села Огульці
Гімн територіальної громади села Огульці
Слова Анатолiя Гури, Юрія Яцини
музика Романа Тихомирова
« Так слався село Огульці – віками! »
Покровський Храм і сива давнина,
Козацькі сотні – вільна сторона!
Все прославляє дух козацький,
Співучий край наш Огульчанський!
Приспів:
Так слався село віками,
Видатними земляками .
Шануймо Стяг і Герб величний,
Наш Огульцівський славний рід !
Шануймо Стяг і Герб величний,
Наш Огульцівський славний рід !
Ставки, ліси, луги, сади й поля,
Врожаєм квітне батьківська земля.
Живуть тут працьовиті люди,
Нам подвиг предків - не забути!
Приспів: