ПРАВО НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Ця норма стосується і дітей з особливими потребами, до яких належать діти з стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності.
Законами України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» за особами з інвалідністю також закріплюється право та встановлюються державні гарантії на здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, бажанням та інтересам з урахуванням медичних показань та протипоказань до наступної трудової діяльності.
В сучасному житті для дітей з особливими потребами є великий вибір доступних форм здобуття освіти, серед яких інклюзивна форма навчання, яка дає змогу дітям з особливими потребами навчатися разом зі своїми однолітками.
Інклюзивна форма навчання – це навчання дітей із особливими потребами шляхом залучення їх до загального освітнього середовища за місцем їхнього проживання, тобто діти які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту навчаються не в спеціальних закладах, а в загальноосвітніх закладах.
До такої форми навчання долучаються асистенти вихователя та вчителя. Асистенти вихователя та вчителя – це особи які є посередником між дитиною та іншими дітьми і дорослими в дошкільному та шкільному середовищі. Для того, щоб умови знаходження такої дитини в садочку чи школі були по-справжньому комфортні та мотивували її на розвиток, робота асистента (як і будь-якого іншого дорослого, який працює з дитиною з особливими освітніми потребами) повинна ґрунтуватися на переконаннях віри в можливості дитини, щирого інтересу до особистості дитини, прийняття особливостей дитини.
Для зарахування дитини з особливими освітніми потребами для інклюзивної форми навчання до навчального закладу необхідно надати такі документи:
- заява батьків, або осіб, які їх замінюють;
- свідоцтво про народження дитини;
- медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря про можливість відвідування дитиною навчального закладу;
- довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;
- висновок психолого-медико-педагогічної консультації;
- копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18-ти років (виданого лікарсько-консультативною комісією);
- копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю;
- направлення місцевого органу управління освітою.
Слід зазначити, що на даний час правове регулювання осіб з особливими потребами має системний характер. Норми права визначають спеціальне правове становище осіб з особливими потребами та передбачають додаткові пільги та гарантії для ефективної реалізації правового становища.
Крім вищезазначених законодавчих норм, право отримання освіти осіб з інвалідності передбачено Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Україною 16 грудня 2009 року та набрала чинності для України 06 березня 2010 року.
На даний час можемо зробити висновок про те, що в нашій країні наявне законодавство, яке регулює права дітей з особливими потребами для отримання безоплатної дошкільної та повної загально-середньої освіти.