Сніжківський старостинський округ

Із історії села Сніжків

           В 65 кілометрах на південно-захід від Харкова, вздовж автомагістралі Київ – Харків, серед широколистих дібрав, ясеневих та вільхових лісів розташувалось старинне українське село Сніжків. Розповідають, що ці землі колись були диким полем. Після ліквідації Запоріжської Січі почалося масове переміщення козаків на вільні території. Селились вони і в наших краях. Козаків і селян привабили тут щедрі землі та м’який клімат. Недалеко від урочище Морозів Яр, що на шляху до Валок, Липецький сотник Іван Аксентьєв в 1737 році заснував слободу Сніжків Кут. Назва слободи виникла сама по собі. В диких віковічних дубових урочищах, що росли навколо, до середини літа лежав сніг. Тому навіть літом там було прохолодно. Звідси -і Сніжків Кут. Жителі села займалися землеробством, розводили велику рогату худобу та овець, розвивали дрібні підсобні промисли.

         Скоро Сніжків став значним торгівельним центром округи. Вже в кінці 60-х років ХІХ століття в Сніжкові налічувалось 260 дворів, близько 1300 людей, існувала православна церква, винокурний та цегельний заводи.

        Сніжків зростав з кожним роком. У 1966-1970роках село докорінно змінило свій зовнішній вигляд. На початку1967 року розпочалась забудова нового Сніжкова. Адміністративно - культурний центр залишився на тому ж місці, що і тепер.

        Сніжківці люблять своє село і не пошкодують сил для подальшого його розвитку.