Він жив заради нас. Він пішов, щоб ми жили…
Знову ми схиляємо голови в глибокій скорботі. На щиті додому повертається Трусов Ігор Анатолійович — воїн Національної гвардії України, люблячий батько, вірний син і справжній патріот.
Ігор народився 10 березня 1981 року в місті Валки. Тут закінчив спочатку восьмирічну, потім середню школу. Його життя було зразком того, як звичайна людина стає справжнім героєм для своєї родини та народу — не завдяки гучним словам, а завдяки щоденній праці та безмежній любові.
Життєвий шлях Ігоря був позначений працею та щирістю. Після школи він не шукав легких доріг — відразу пішов працювати. Нова сторінка його життя відкрилася після одруження. Разом із коханою дружиною Наталією вони стали не лише міцною парою, а й справжніми друзями та партнерами. Завдяки спільним зусиллям і підприємницькому хисту створили власний бізнес: почали з кафе, згодом розширили справу до магазинів, забезпечували людей якісними продуктами. Ігор був душею цієї справи — відповідальним власником і людиною, яка завжди тримала слово. Попри успіхи в бізнесі, головним його багатством завжди залишалися діти: дві донечки — Софія і Злата — та син Арсеній, якими він пишався понад усе.
Ігор Анатолійович став до лав Національної гвардії України, щоб його діти ніколи не знали жахів війни. Був старшим водієм відділення охорони та супроводу штабного взводу батареї управління та артилерійської розвідки артилерійського дивізіону.
Він захищав нас ціною власного здоров’я, мужньо долаючи випробування війни, яка залишила на ньому свої страшні шрами. Після чергової важкої контузії його стан здоров’я погіршився, і він потрапив до шпиталю. Попри зусилля медиків, виснажене війною та переживаннями серце воїна не витримало.
19 квітня 2026 року солдат Трусов Ігор Анатолійович пішов у вічність через раптову зупинку серця, залишившись вірним присязі та своїй родині.
Він не загинув від кулі — він згорів у вогні цієї війни, віддавши всього себе захисту Батьківщини.
«Ми пам’ятатимемо кожну мить твого життя, наш Герою. Твоя мужність навіки закарбована в історії нашої країни, а твоя любов продовжуватиме жити у твоїх дітях. Спи спокійно, гвардійцю. Твоя варта завершена, але пам’ять про тебе — вічна», — так говорять рідні й близькі Ігоря.
Валківська міська рада щиро співчуває з приводу непоправної втрати захисника України, дорогої та рідної людини для сім’ї, вірного товариша та побратима.
Схиляємо голови в скорботі й пошані.
Світла пам’ять і вічний спокій.
