Відійшов у вічність, поповнивши ряди небесного воїнства, ще один наш захисник — Лещенко Роман Володимирович.
Роман Володимирович родом зі Сніжкова. Тут він народився 17 вересня 1974 року. З рідним селом була пов’язана більшість його життя. Був вихованцем місцевого дитячого садочка, а з 1981 року — учнем Сніжківської школи.
Шкільні науки Роман оволодівав успішно, любив фізичну культуру. А ще — коней. Маючи вільну хвилинку, поспішав на конезавод у сусідню зі Сніжковим Лиховидівку, де на нього з нетерпінням чекали його улюбленці-гривані.
Здобувши восьмирічну шкільну освіту, Роман вступив до Валківської автошколи, отримав посвідчення водія, а також знання й навички, необхідні для цієї професії.
До призову на строкову військову службу працював трактористом у сусідньому Заміському. А коли став військовослужбовцем, командування відзначило його хорошу фізичну підготовку, мужність, витривалість, кмітливість — тож молодого бійця направили на службу до армійської еліти — десантних військ.
У 1994 році, після демобілізації, він повернувся в рідне село. Трохи попрацював в охоронній фірмі, після чого долучився до трудового колективу одного з найпотужніших на Валківщині агропідприємств — ТОВ «Агротоп».
Керівництво «Агротопу» та колеги по роботі шанували Романа за дисциплінованість, відповідальність, працьовитість. За сумлінну працю він неодноразово отримував подяки та нагороди, був серед кращих працівників сільгосппідприємства.
У 1995 році Роман Лещенко одружився. У молодій сім’ї народилася донечка Юля. І тато докладав чимало зусиль, щоб родина жила в достатку, а доня зростала в атмосфері любові й турботи.
Коли підступний російський ворог повномасштабним вторгненням посунув на Україну, Роман не сумнівався ані хвилини — його місце в лавах ЗСУ, де неодмінно знадобляться його військова професія десантника, а також цивільні навички й досвід водія і тракториста. Тож уже 11 березня 2022 року Роман Лещенко добровольцем пішов захищати Україну.
Разом із бойовими побратимами воював у найгарячіших точках: на Запорізькому та Сумському напрямках, під багатостраждальним Бахмутом, звільняв від окупанта рідну Харківщину.
Мужній, відважний захисник удосконалював свої бойові навички не лише у постійному протистоянні ворогу, а й навчаючись сучасним методам ведення бою та самооборони під керівництвом кращих іноземних військових інструкторів.
Бойова звитяга Романа Лещенка неодноразово відзначалася грамотами й подяками командування.
Відважний боєць мав поранення, кілька контузій, після яких змушений був тривалий час лікуватися. Та попри травми і хвороби, що дедалі більше дошкуляли, щоразу, підлікувавшись у госпіталях, він повертався на військову службу — до своїх бойових побратимів. Бо чітко усвідомлював: його місце тут — серед воїнів за свободу й незалежність України, серед тих, хто до останнього подиху готовий захищати рідну землю й оберігати дорогих серцю людей.
Серце нашого захисника, старшого сержанта, старшого стрільця-вогнеметника першого стрілецького батальйону Лещенка Романа Володимировича навіки зупинилося вранці 30 липня.
Валківська міська рада висловлює щирі співчуття рідним нашого Героя — його близьким, друзям, бойовим побратимам. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати.
Вічна шана і пам’ять нашому воїну-захиснику Лещенку Роману Володимировичу…
