Життя ще одного нашого відважного воїна-захисника — Бондаренка Василя Анатолійовича з Ков’яг — забрала війна.
Василь Бондаренко народився 16 серпня 1981 року в селі Пішки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Він був наймолодшим у великій дружній родині, де вже підростали троє братиків і сестричка.
Дитинство і юність Василя промайнули серед мальовничих сільських краєвидів, у колі однолітків, за звичними для жителів села клопотами та турботами.
Після закінчення школи, як і більшість юнаків, він пішов служити в армію. Строкову військову службу проходив у місті Десна, де здобув спеціальність механіка-водія танка.
У 2010 році життєва стежка привела Василя Бондаренка на Валківщину, до Ков’яг. Тут він зустрів свою другу половинку — Марину, яка стала його дружиною та мамою їхнього синочка Дмитрика.
Василь працював монтером колії на Харківському Міськелектротранссервісі. Разом із дружиною виховував сина, дбав про добробут родини та будував плани на майбутнє.
Змінити цивільну професію на військову Василя змусив збройний конфлікт на сході нашої держави. У 2015 році його мобілізували до лав ЗСУ, де він протягом двох років воював у зоні проведення АТО. Отримав статус учасника бойових дій.
Не зміг він залишатися осторонь і тоді, коли полчища російських окупантів повномасштабним вторгненням рушили в Україну. Із вересня 2022 року Василь Бондаренко знову у лавах захисників нашої державності й незалежності.
Служив механіком-водієм танка у складі славетної 3-ї окремої штурмової бригади. Воював на найгарячіших напрямках — Бахмутському, Авдіївському, боронив Харківщину від ворога.
Бойова звитяга, мужність і відвага Василя Бондаренка були відзначені низкою нагород: Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», нагрудним знаком «Хрест хоробрих», відзнакою Міністерства оборони України «Знак пошани», а також відзнаками Міністра оборони України — «За поранення» та «Лицарський хрест».
Досвідчений, вправний воїн і справжній патріот України, Василь Анатолійович був душею колективу серед бойових побратимів. Він легко знаходив спільну мову як з бувалими бійцями, так і з новачками, для яких був авторитетним наставником і старшим товаришем.
Будучи вірним військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України, молодший сержант Бондаренко Василь Анатолійович загинув 13 червня 2025 року поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області. Його смерть стала непоправною втратою для бойових побратимів із 3-ї ОШБ та стрілецького батальйону, де він віднедавна служив водієм, для рідних і всієї Валківської громади.
Валківська міська рада висловлює щирі співчуття дружині Марині Сергіївні, сину Дмитру, рідним і близьким нашого загиблого Героя. Разом із вами розділяємо біль утрати вірного сина України.
Вічна шана і пам’ять воїну-захиснику Бондаренку Василю Анатолійовичу.
