Цього тижня Валківщина проведе в останню путь ще одного нашого Героя-захисника — Мельника Олександра Івановича.
Хоча народився Олександр 26 листопада 1973 року в Перещепиному на Дніпропетровщині, своєю маленькою батьківщиною він завжди вважав Валки. Сюди родина Мельників переїхала, коли Сашко ще був зовсім дитиною. У вересні 1980 року Олександр став першокласником Валківської восьмирічної школи. Був здібним учнем, якому легко давалися як шкільні дисципліни, так і заняття фізкультурою та спортом.
Після закінчення школи вступив до Карлівського профтехучилища. По його завершенні поповнив трудовий колектив одного з потужних на той час підприємств нашого району — Валківського цегельного заводу.
Неабиякою радістю для Олександра та його мами стало отримання квартири у Валках, на масиві Перемоги.
Будучи призваним на строкову військову службу, Олександр проходив її в Сімферополі. А після розпаду Радянського Союзу присягнув на вірність українському народові та Україні, яка стала незалежною суверенною державою.
У 2003 році Олександр разом із коханою дівчиною Наталією стали на шлюбний рушник. Невдовзі лелека приніс молодій родині синочка, якого батьки назвали Нікітою. Склалося так, що саме батько більше займався вихованням сина в перші роки його життя, адже мама працювала нотаріусом у Різуненковому — селі сусіднього на той час Коломацького району. Жили дружно, будували сьогодення і плани на майбутнє.
Та коли військові дії, які назвали антитерористичною операцією, охопили схід нашої держави, Олександр твердо вирішив, що має бути там. У 2015 році він добровільно долучився до лав захисників України. Слов’янськ, Артемівськ, Часів Яр, Бахмут — через ці населені пункти пролягла фронтова географія військового підрозділу, в якому служив солдат Олександр Мельник.
Коли полчища російських загарбників повномасштабним вторгненням вдерлися в Україну, досвідчений воїн довго не роздумував і в червні 2022 року долучився до сил оборони. У складі бригади оперативного призначення Національної гвардії України Олександр брав участь у контрнаступальній операції на Слобожанщині восени 2022 року, разом із бойовими побратимами звільняючи від ворожої окупації міста й села рідної Харківщини.
Бойові звитяги відважного воїна неодноразово були відзначені грамотами командування військової частини, у складі якої Олександр Мельник брав участь в АТО, відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», а також грамотою командувача Нацгвардії України Олександра Півненка.
Для своєї сім’ї Олександр насамперед був коханим чоловіком, турботливим, люблячим і найкращим у світі батьком для сина Нікіти. Щонайменшу можливість він використовував, аби телефоном поспілкуватися з рідними, заспокоїти, підтримати, обнадіяти.
14 серпня 2023 року Олександр востаннє подзвонив дружині Наталії. Відтоді вона щодня жила в очікуванні звістки від свого Сашка, не покладаючи рук, намагалася знайти хоч якусь інформацію про чоловіка. До останнього не хотіла вірити в його загибель. Рік і дев’ять місяців надії, молитов, пошуків і віри — попри офіційне сповіщення сім’ї про те, що молодший сержант, старший механік-водій танкового взводу Мельник Олександр Іванович зник безвісти 14.08.2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, — що її чоловік живий і неодмінно повернеться до дружини й синочка.
Не судилося. Додому наш Герой повертається на щиті.
Валківська міська рада висловлює щирі співчуття рідним, друзям, бойовим побратимам нашого захисника. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати доброї, щирої людини, мужнього воїна, справжнього патріота України.
Світлі спогади й шана назавжди залишаться й збережуться в серцях тих, хто знав, любив і поважав Олександра Івановича Мельника.
Вічна пам’ять і слава Герою!
