Від тяжких поранень помер наш захисник з Ков'яг Гаман Сергій Олегович
Чорна звістка про смерть воїна Сергія Олеговича Гамана облетіла Ков’яги і пекучим щемом відгукнулася в серцях жителів нашої громади.
Гірко і боляче щораз, коли війна забирає таких молодих, щирих, відданих синів України.
Народився Сергій у перший літній день 2001 року в Ков’ягах. Був єдиним сином у батьків – їх гордістю, надією, їхнім сонцем. Тато й мама з дитинства навчали сина поважати працю, любити рідну землю, допомагати тим, хто поруч.
Навчаючись у Ков’язькому ліцеї, Сергій поєднував шкільну науку з безліччю захоплень й інтересів. Але особливе місце в його житті займала музика. Саме тому він став ще й учнем Валківської школи мистецтв. Здобув якісну музичну освіту, котра дала можливість юнаку вступити на навчання до Харківського музичного фахового коледжу ім. Лятошинського та навчатися по класу гітари. Сергій справді володів цим музичним інструментом віртуозно – гітара в його лагідних руках вміла плакати і сміятися, розмовляти і викликати у слухачів щирі емоції.
Вирісши на землі, Сергій розумів, що може приносити користь не лише мистецтвом. Тому й вирішив здобути ще одну – практичну, потрібну для сільського жителя професію, ставши студентом Харківського національного аграрного університету ім. Василенка.
Проте отримати диплом не встиг. У серпні минулого року Сергій Гаман за власним бажанням підписав контракт і став військовослужбовцем Збройних сил України. Він не міг бути осторонь, бачучи, як ворог плюндрує нашу землю і забирає життя військових та цивільних.
Після проходження навчання військовій справі молодий боєць був направлений для виконання бойових завдань на Вовчанський напрямок - один з найгарячіших відтинків фронту на Харківщині.
Нашого земляка поважали командири, любили бойові побратими – за вірність обов’язку, щирість, надійність. Маючи добру, чуйну вдачу, Сергій разом із тим люто ненавидів окупантів, що зазіхнули на нашу землю. Тому бився з ворогом гідно, відважно. За виявлені мужність, витримку, вірність військовому обов’язку неодноразово отримував подяки та відзнаки. Бойові побратими говорили про нього: «Такий як Сергій – це серце взводу».
Світлий, добрий, відкритий, товариський – наш захисник мав багато друзів і вдома, і за місцем служби, бо вмів дружити по-справжньому, по-чоловічому.
Нещодавно він приїздив у відпустку до рідних Ков’яг, зустрічався з рідними, товаришами. Як і часто це робив раніше, - пригощав смаколиками, жартував, надихав оптимізмом. Бо вірив у нашу Перемогу – щиро, без тіні сумніву. Ділився своїми планами на мирне життя: жити, творити, любити, працювати.
Та тільки, на жаль, цим мріям збутися не довелося.
Третього травня під час виконання бойового завдання в районі Вовчанська Сергій зазнав тяжких поранень і отримав значні опіки. До останнього за життя Сергія Гамана боролися кращі медики одного з Харківських шпиталів, куди доставили нашого бійця. Увесь час поруч були рідні, друзі, допомагали, всіляко підтримували, були готові віддати все, аби врятувати життя Сергію.
Але невблаганна смерть виявилися сильнішою. 7 травня серце нашого захисника зупинилося навіки…
Сергію Гаману назавжди залишиться всього 23. Його ім’я віднині назавжди вписане в історію Ков’яг, нашої громади, України.
Він прожив таке коротке життя, багато чого не встиг зробити з того, про що мріяв, але встиг стати Героєм.
Валківська міська рада висловлює щирі співчуття рідним і друзям нашого захисника. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати сина, друга, патріота України.
Вічна шана і пам’ять воїну-захиснику Гаману Сергію Олеговичу…
