Сповіщення про загибель односельця Брякова Олега Вікторовича відгукнулося болем у серцях сидоренківців.
Ще свіжим болем ятриться рана від втрати нашого захисника з Гонтового Яру Рисованого Вячеслава Олександровича, якого вчора з почестями провели в останню путь, та війна триває і звістки про втрату бійців продовжують чорними птахами розлітатися Україною. Сповіщення про загибель односельця Брякова Олега Вікторовича відгукнулося болем у серцях сидоренківців.
Олег Бряков народився 15 червня 1970 року далеко від Сидоренкового – у російському місті Шадринськ Курганської області.
Хлопець рано залишився без батька,тому чоловічі якості у ньому виховували дідусь і вітчим. Олег виріс чесною, порядною, доброю людиною, з загостреним відчуттям справедливості і щирою готовністю підставити плече допомоги іншим. Як і більшість хлопців, захоплювався технікою, дуже полюбляв їздити на мотоциклі та доглядати за своїм «залізним конем».
У 1989 році був призваний на строкову військову службу. А невдовзі після демобілізації родина Брякових переїхала до України, оселились у Чугуєві, де Олег закінчив школу прапорщиків. Згодом одружився і в сім’ї народився хлопчик, якого на честь дідуся Олега назвали Геннадієм.
Економічно нестабільні 90-ті роки багатьох наших співвітчизників змусили шукати кращих заробітків закордоном. У їх числі був і Олег Бряков. Та тільки за більше, ніж 15 років роботи в іншій країні сім’я Олега дала тріщину. Коли повернувся в Україну, доля звела його з сидоренківкою Надією, з якою уклали шлюб і створили сім’ю. А мальовниче село Сидоренкове стало рідним і для Олега Вікторовича. Тут побачила світ його улюблена донечка Маргаритка, яку тато жартівливо називав «П’ятачок».
Чи міг подумати росіянин за місцем народження, що йому доведеться воювати теж з росіянами, які поставили за мету знищити незалежну Україну? Проте з початком повномасштабного вторгнення Олег, не вагаючись, прийняв рішення стати на захист нашої країни. Уже 25 лютого2022 року він був зарахований до лав Збройних Сил України.
У складі механізованої роти на посаді головного сержанта взводу звільняв від ворога населені пункти Херсонщини. Потім воював у найгарячіших точках на Донеччині: Бахмут, Андріївка, Кліщіївка. Наступною була Рівненщина і виконання бойового завдання з охорони державного кордону України. Потім знову був Бахмут, частину якого вже контролював противник. Саме тут під час інтенсивних вуличних боїв отримав поранення.
Після лікування Олег Вікторович мав право звільнитися зі служби, та як справжній герой, після лікування і проходження курсу реабілітації повернувся до війська. Наступними віхами його фронтової географії стали Харківщина, Донеччина, знову Харківщина і один з найгарячіших її Куп’янський напрямок, запеклі бої в районі Синьківки. А потім – знову Донеччина, Лиманський напрямок.
Першого жовтня 2024 року під час евакуації поранених сержант Бряков Олег Вікторович загинув внаслідок влучання FPW дрона поблизу села Торське Лиманської МТГ Краматорського райну.
Валківська міська рада висловлює щирі співчуття з приводу смерті Героя його рідним і близьким.
Вічна шана і пам’ять нашому захиснику, мужньому воїну Брякову Олегу Вікторовичу.
