Захисника України Сіренка Андрія Васильовича завтра проведуть в останню путь у нашій громаді.
Валківщина – рідна земля батьків Андрія Васильовича. Родина Сіренків проживала у Харкові, де 29 серпня 1984 року в ній народився син Андрій.
Як тільки траплялася нагода, Сіренки поспішали на Валківщину. З особливим нетерпінням чекав на ці поїздки Андрійко, щоб разом із батьком і братом насолоджуватися з вудками в руках улюбленою справою. Любов до риболовлі у хлопців – від батька, який, на жаль, рано пішов з життя – Андрію тоді виповнилося лише 11 років.
Доросле життя Андрія Сіренка було пов’язане з комунальною сферою – він працював у КП «Харківські теплові мережі», звідки і пішов добровольцем захищати рідну землю від російської навали. Довго не роздумував, коли треба було обрати військовий позивний – назвався «Рибак».
Тільки тепер замість вудки в руках «Рибака» була зброя, якою він нещадно нищив окупанта, що посягнув на його рідну країну. Андрій Васильович служив у мінометному батальйоні 127-ї бригади ТРО. Серед військових побратимів знайшов друзів, на яких чекав усе своє життя. Вони разом боронили та визволяли Харківщину, воювали за Бахмут, Горлівку, на Запорізькому напрямку.
За мужність і бездоганну службу Андрій Сіренко був нагороджений почесною відзнакою 127-ї окремої бригади територіальної оборони III ступеня.
Відважний, сміливий, мотивований воїн і разом із тим надзвичайно чуйна, щедра на душевне тепло і безкорислива людина – таким назавжди в пам’яті бойових побратимів залишиться солдат Андрій Сіренко. У його вдачі дивовижно поєднувалися ненависть до ворога і любов до всього живого. Його доброту відчували не тільки люди, а й тварини - коти й собаки, з якими він завжди ділився смаколиками, і навіть лисиці та їжаки, яких він теж призвичаївся підгодовувати.
Солдат Сіренко Андрій Васильович загинув 3 лютого 2024 року під час виконання службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, поблизу населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області.
Мама нашого Героя, про яку він з теплом і любов’ю завжди опікувався, знайшла вічний спочинок у рідній валківській землі – на кладовищі в с. Тетющиному. Тут буде похоронений і наш захисник.
Поховання воїна відбудеться завтра, 12 лютого. Формування «живого коридора» - з 11 год., від початку с. Тетющине - по вулиці 8 березня, до будинку 31.
Вічна шана і пам'ять тобі, наш Герою!
