🕯 Назавжди в наших серцях: Валківщина прощається із захисником Сергієм Нестеренком
Є люди, про яких після смерті особливо важко говорити в минулому часі. Бо здається, що ще зовсім недавно вони були поруч — працювали, жартували, будували плани, поверталися додому до рідних. Таким був Нестеренко Сергій Володимирович — щирий, добрий, працьовитий і надійний чоловік, люблячий чоловік і батько, вірний товариш і мужній Захисник України.
Сергій Володимирович народився 19 червня 1983 року в селі Олександрівка Харківської області. У 1990 році пішов до першого класу. Після закінчення школи у 2001 році вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, де здобув професію техніка-механіка та майстра виробничого навчання.
Його життя було простим, чесним і працьовитим. 🌾 Сергій не боявся роботи, умів працювати руками й завжди відповідально ставився до своїх обов’язків.
Упродовж багатьох років він працював у ПСП «Нове життя» в селі Олександрівка. Пізніше був трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва, а згодом працював машиністом-кочегаром котельні у ТОВ «Східтеплоенерго».
Де б не працював Сергій, його знали як сумлінного, відповідального та порядного працівника, людину, на яку завжди можна було покластися.
Та найбільшим його багатством була родина. ❤️
10 грудня 2005 року Сергій одружився з Мариною Василівною. У подружжя народилася донька Вероніка.
Для Сергія сім’я була його світом. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і справжньою опорою для своїх близьких.
Він завжди знаходив потрібні слова й був поруч саме тоді, коли його підтримка була особливо важливою. Допомагав не лише словом, а й ділом, щиро турбувався про близьких, переживав за них і ніколи не залишався осторонь чужої біди. Для нього проблеми рідних і друзів завжди були особистими.
Сергій був хорошим господарем, добрим чоловіком і просто дуже світлою людиною. Не любив зайвих слів, але його вчинки говорили самі за себе.
Саме таким його назавжди запам’ятають рідні, друзі та всі, хто знав його особисто — щирим, спокійним, доброзичливим, працьовитим і надійним. ❤️
У лютому 2025 року життя Сергія змінилося. 13 лютого 2025 року він підписав контракт зі Збройними Силами України та став на захист своєї країни. 🇺🇦
Він розпочав службу у військовій частині А4355, де був призначений на посаду вогнеметника вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного та біологічного захисту 77-ї окремої аеромобільної бригади.
Для Сергія це був не просто новий етап життя. Він розумів, що захищає найдорожче — свою родину, свій дім, свою землю, майбутнє своєї доньки.
Службу проходив сумлінно, відповідально та з честю. Побратими знали його як людину, яка не підведе, не залишить товариша в біді й до кінця виконає поставлене завдання.
🕯 28 вересня 2026 року Сергій Володимирович загинув під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Загризове Ізюмського району Харківської області.
Його життя обірвалося внаслідок прямого стрілецького контакту з противником та подальшого удару FPV-дрона.
Йому було лише 43 роки… 💔
У нього залишалися родина, донька, друзі, побратими, плани та мрії. Залишалося ще стільки всього, що хотілося зробити, сказати, пережити разом із найдорожчими людьми…
Та війна безжально забрала його життя.
Сьогодні рідні згадують Сергія не лише як військового, який загинув на війні. Вони пам’ятають його чоловіком, батьком, сином, другом — тією людиною, яка щодня була частиною їхнього життя.
Для дружини він назавжди залишиться коханим чоловіком.
Для доньки — татом, якого неможливо замінити.
Для рідних — людиною, якої щодня не вистачатиме.
Для друзів — щирим і надійним товаришем.
Для побратимів — мужнім воїном, який до кінця залишався вірним присязі.
Сергій прожив своє життя чесно — працював, любив, створював родину, виховував доньку, допомагав близьким і зрештою став на захист своєї країни.
Його життєвий шлях обірвався надто рано, але пам’ять про нього залишиться назавжди.
🕯 Він залишив після себе не лише спогади. Він залишив любов своєї родини, повагу друзів, вдячність побратимів і приклад мужності для тих, хто житиме далі.
Сьогодні немає слів, які могли б зменшити біль його рідних. Є лише щира вдячність за людину, якою він був, і за його жертовність заради України. 🇺🇦
Нехай Господь дасть сили його дружині, доньці, рідним і близьким пережити цю страшну втрату. 🙏
А ми маємо пам’ятати його ім’я, його доброту, його працю, його любов до родини, його мужність.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І ШАНА ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ.
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ДОБРІЙ, ЩИРІЙ І МУЖНІЙ ЛЮДИНІ. 🕯
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. ВОНИ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ У НАШИХ СЕРЦЯХ.
