Світла пам’ять Панченку Василю Миколайовичу...
Панченко Василь Миколайович народився у селі Очеретове у багатодітній родині сільських трударів. Батьки змалечку привчили до праці на землі, виховували чесною, порядною та добросовісною людиною.
Навчаючись у Сидоренківській школі, Василь Миколайович зарекомендував себе скромним, вихованим і старанним учнем. Особливо цікавився гуманітарними дисциплінами, любив фізичну культуру та спорт. Однокласники згадують його як веселого, доброзичливого товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу у складну хвилину.
З юних років працював у місцевому колгоспі, де зарекомендував себе дисциплінованим і відповідальним працівником. Впродовж багатьох років трудився на олійниці, сумлінно виконував усі виробничі завдання. За свою працю неодноразово отримував відзнаки й подяки від керівництва.
У 1997 році одружився, разом із Надією Анатоліївною народили двох синів і донечку.
У родині він був коханим чоловіком, турботливим батьком, люблячим сином для батьків, братом для трьох братів і трьох сестер, а останніми роками — щасливим дідусем для онучки. Останні роки працював водієм молоковоза на Сидоренківській сироварні.
Односельці щиро поважали Василя Миколайовича за порядність, ввічливість і добре почуття гумору.
7 січня 2026 року Василь Миколайович був мобілізований Карлівським РТЦК та СП Полтавської області. Базову військову підготовку проходив на полігоні у Чернігівській області. Під час сильних морозів захворів на пневмонію. 19 годин перебував у реанімаційному відділенні Київського шпиталю. Лікарі боролися за його життя, однак, на жаль, 26 січня 2026 року солдат Панченко Василь Миколайович помер.
Ця чорна звістка сколихнула родину, земляків та всю Валківську громаду.
Валківська міська рада висловлює щирі слова співчуття рідним і близьким Панченка Василя Миколайовича. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.
Світла пам’ять, Царство Небесне та вічний спокій Панченку Василю Миколайовичу…
