Клята війна забрала життя ще одного нашого захисника – Бондаренка Романа Григоровича.
Роман Бондаренко родом із Черемушної. Тут він народився 25 листопада 1984 року. В рідному селі пройшло його дитинство, шкільні і юнацькі роки.
Після закінчення школи Роман пішов працювати на Огульцівський цегельний завод. Після досягнення повноліття був призваний на строкову військову службу. Тут здійснилася його юнацька мрія - стати танкістом. Необхідними знаннями й навичками він оволодів у військовій частині «Десна», де й зараз готують фахівців різних спеціальностей сухопутних військ.
Повернувшись після служби додому, якийсь час працював у рідному селі, потім - на підприємствах Харкова.
Після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну наш земляк був твердо переконаний, що його місце – на війні, у лавах мужніх захисників України. Тому вже в березні 2022 року він змінив мирну професію на військову спеціальність, якою захоплювався ще з юності.
Екіпаж танка, в якому навідником служив Роман Бондаренко, відважно нищив ворожу силу й техніку в боях за Бахмут, потім – за Авдіївку. Саме неподалік цього населеного пункту його танк наїхав на ворожу міну, після чого був обстріляний ворогом з гранатомета.
Через отримане в цьому бою серйозне осколкове поранення в ногу Роману Григоровичу три місяці довелося лікуватися у військовому госпіталі. Увесь цей час він рвався на фронт, до своїх бойових побратимів. Тому тільки закінчив лікування, відразу повернувся до своєї військової частини.
Як свідчення поваги до мужності, жертовності й відданості захисників України, які постраждали в боротьбі за її свободу та незалежність, отримав відзнаку Міністерства оборони України «За жертву крові в боях за волю України».
У квітні цього року, беручи участь у кровопролитних боях на Покровському напрямку, Роман Бондаренко був тяжко контужений. Більше місяця за життя воїна боролися медики харківських лікарень і військового госпіталю, але смерть, на жаль, виявилися сильнішою.
На світанку 20 травня 2025 року серце нашого захисника зупинилося навіки.
Життєрадісний, позитивний, оптиміст і жартівник – таким назавжди Роман Бондаренко залишиться в пам’яті тих, хто його знав. Побувавши у найпекельніших битвах цієї війни, він ні на мить не сумнівався у нашій Перемозі і упевнено обіцяв першим сповістити про неї своїм рідним.
На жаль, тепер цю звістку вони почують не від Романа.
Валківська міська рада висловлює щирі співчуття мамі нашого Героя Зої Олександрівні, його рідним, близьким, друзям. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати.
Вічна шана і пам’ять нашому воїну-захиснику Бондаренку Роману Григоровичу…
