СИБІРКА: ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ТА ЯК УБЕРЕГТИСЯ
В зв’я На території зоокутку гідропарку «Топільче» комунального підприємства «Об’єднання парків культури та відпочинку у місті Тернопіль» встановлено діагноз- сибірська виразка у поні.
Сибірка – це особливо небезпечне гостре інфекційне захворювання, збудником якого є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis. Захворювання уражає тварин і людину. Потрапивши в ґрунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 0С) збудник утворює спори які можуть залишатися живими в ґрунті протягом тривалих періодів часу (до 90 років). Спори сибірки з дощовими й ґрунтовими водами під час земляних робіт вимиваються на поверхню. На пасовищі через корми та воду, особливо в спекотну пору року, коли сухі корми травмують слизову оболонку ротової порожнини тварин, відбувається зараження спорами. Далі хвора тварина виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки. Настає занепокоєння й збудження, швидко наростають кволість і апатія, дихання утруднене, слизові оболонки синюшні, спостерігається набряк кон’юнктиви. Дефекація спочатку затримується, а потім розвивається пронос. Калові маси з домішками крові. Сеча темно-червона. Смерть настає при явищі асфіксії. Трупи різко здуті, в них відсутнє трупне задубіння, з усіх отворів витікають кров’янисті виділення.
ТРУПИ РОЗТИНАТИ СУВОРО ЗАБОРОНЕНО!
Для постановки діагнозу на сибірку від живих тварин відбирають кров із яремної вени, або вени вуха. Для постановки посмертного діагнозу в лабораторію надсилають кров із вуха. Якщо необхідну кількість крові відібрати не можна, надсилають вухо, перев’язане біля основи голови. У населених пунктах, де виникло захворювання на сибірку, запроваджується карантин. Хворих тварин ізолюють і лікують, підозрілих на захворювання – імунізують. Труп загиблої тварини спалюють із дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Місце її утримання й територію навколо дезінфікують.
Наразі сибірка проявляється лише спорадично.
Сибірка у людини.
Здебільшого люди інфікуються сибіркою при стриженні овець, знятті шкіри із загиблої або вимушено забитої тварини, поїданні недовареного чи недосмаженого м’яса хворих тварин. Найвища небезпека виникає при маніпуляціях із трупом загиблої тварини та під час вимушеного забою хворих тварин.
В організм людини інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – слизові оболонки кишківника. Через 2-3 доби на місці проникнення збудника виникає свербіж, утворюється пляма червоного або синього кольору, яка через 12-24 год перетворюється на міхурець, а потім на карбункул. Незабаром з’являється чорний струп із яскраво вираженою червоною облямівкою. На 3-4-ту добу в розпал хвороби температура тіла підвищується до 39-40 °С, загальний стан погіршується, з’являються ознаки інтоксикації. Захворювання бурхливо прогресує й може призвести до смерті хворого, ось чому дуже важливо за найменшої підозри захворювання на сибірку негайно звернутися до лікаря. При своєчасному та правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням. У рідкісних випадках її перебіг ускладнюється септичною формою.
Не слід застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації спеціаліста.
За найменшої підозри на будь-яку форму зараження необхідна негайна госпіталізація!
З метою профілактики інфікування людини сибіркою слід:
- купувати м’ясо та м’ясопродукти виключно у місцях, де якість продуктів є контрольованою;
- дотримуватись гігієнічних норм при переробці та реалізації м’яса, м’ясопродуктів чи будь-якої тваринницької сировини
- виконувати ветеринарно-санітарні правила при догляді за тваринами;
- забивати домашню худобу лише з дозволу ветеринарних працівників.